Валер’ян Поліщук – Коли збагнув: Вірш

Мої чуття, засипанії грузом турботних днів,
Ти зворухнула враз, маленьке дівчинятко.
Я сів на спогаду коня
І вже домчався аж до тебе, мила,
Туди, де бір розкинув вогкі крила
Мій Київ схоронить.
О, так я захотів,
Щоб ласкою мохнатих вій,
Мов теплим омофором,
Мене накрила ти,
Як юна божа мати,
Як вітер-тиховій.
Я — чуєш — не вгадав
Опалового світла твоїх таємних дум,
Таких глибоких і незнаних,
Як черепашки шум.
Тепер я їх збагнув.
Тепер тобі ізнов,
Як жертву вечорову,
Мої чуття і серце малинове
В покорі приношу.
Тепер вони постійні і глибокі,
Як черепашки шум.