Гул валами важко йде,
Вітер вигнаний гуляє —
Масляниста, синя димка:
Маслянисто-вогкий пил.
Вал крутошний, на каменя спотикнувшись,
Підривом вдаряє уверх
Та й осідає звільна донизу,
Одходячи вбік за вітром.
І білі в неможливую яскравість
Од того віяла дерев
На скелях пишно розцвітають:
Розвітреної піни
Снігові дерева.
- Наступний вірш → Валер’ян Поліщук – Над головою сонце
- Попередній вірш → Валер’ян Поліщук – Піна
(Оцінок ще немає)