Далека сестро по природі,
Медузо млявих коливань!
Твоя жива, холодна ткань —
Рощина перша животворчих соків.
Як перший гомін рефлекторних рухів,
Ти тихо в заводі пливеш.
Ти перший сон глибокого хотіння
Рухомих сил, енергії землі.
Проходиш в лоні світовому,
Сама породження його.
Які ускладнення рефлексів наростають
На той первісний життєдайний ґрунт,
Щоб аж піднятись до етеру мислів,
До гострих смаків почувань!
- Наступний вірш → Валер’ян Поліщук – Кристал живого
- Попередній вірш → Валер’ян Поліщук – Медуза-актинія
(Оцінок ще немає)