Валер’ян Поліщук – Творчий мент: Вірш

Розтворено живу, як запашний полин,
Коли заковано дзвенить степами спека.
Мені просторо. Марю в синій день,
Мов клекотить, літаючи, лелека,
Мов тиха пісня лине іздалека,
В ту саму ясну степовую синь.
Тоді до мене
Приляскується творчий мент.
Я кидаю йому одчепно забавками
Багаті образи незміряним безладдям,
Та звукові метафори, мов тафлі скла,
І хитаві ритми.
Ось вони скачуть, стикаються борнею,
Барвисто розгортаються хвостами павичів,
Вбиваються у пам’ять
Гвіздками костяними
М’ясних і ситих червів.
Одштовхуються пружними молекулами газу,
Налітають з гамором одразу,
Двигтять і думать не дають…
Тоді мене підводить творча лють,
Я одчиняю фантазійні шлюзи —
І всі вони, як удавані друзі,
Розбіглися — мов цапнула мене біда.
Назустріч їм польотом хижим
Ще образи нові летять:
Контрастні, всякі: оксамитно-ніжні,
Як ельфи, легкі і тяжкі, мов крижні —
Розкидані по мареву на край стремлять,
А тут моя увага влучно й льотко
їх чорним олівцем стріля.
Приміром, образи:
Гроза погримує із-за хребта
Тяжким, могутнім тарахтьолом,
Вимахує звідтіль платком вогнистим
Блискавок.
Інший образ:
Моторовий човен
Ставить сходи хвиль,
Щоб вилізти по них на обрій.
Ще образи:
Вода з закрученого крана
Оскомою в зубах сичить.
. . . . . . . . . . . . . . . .
Янтарне течиво освітлення
Спливає з боків хвиль.
. . . . . . . . . . . . . . . .
Іней сухий на смак,
Немов цукрова пудра.
. . . . . . . . . . . . . . . .
Чорний лід роялю
Сміється конячими зубами.
. . . . . . . . . . . . . . . .
Кораловий черв’як
У медовій сочистості розламаної сливи.
Пропелер вінчиком бринить.
. . . . . . . . . . . . . . . .
Переливається на край погнутих хвиль
Масткая, золота олива сонця.
І далі й далі — інші випливають
В своїм крескім і невгомоннім граї,
Летять і бурю в’ють,
Мов ластовинні зграї
Над осіннім морем…
Тоді з них кращі я
Митьоминучо вибираю,
Арканю логікою мислі.
Обрізую їм патли нечесані й нечисті,
Даю їм напрямок і ціль —
І вже несуть багатства звідусіль
Мої крилаті друзі завзято-стислі;
Запряжено везуть
Ідею величаву,
А я друкую це —
Збираю гроші й славу.
Бувають, звісно, й інші творчі плани,
Коли навальна мисль зав’язує сюжет,
Щоб той кістяк обріс звукальним м’ясом…
Про це я напишу
Вам якось іншим разом.