Потішка
їхав полем верхівець,
Їхав лісом навпростець,
Їхав, їхав, задививсь
Та й за дуба зачепивсь.
Ну й пригода,
Хай їй грець,
А хвалився — верхівець!..
Зупинився.
Відчепився.
Тут і казочці кінець.
- Наступний вірш → Варвара Гринько – Три
- Попередній вірш → Варвара Гринько – Ї ї
(Оцінок ще немає)