Василь Атаманюк: Вірші

Василь Атаманюк (1897 – 1937) – український поет і прозаїк, літературознавець, перекладач. Був військовослужбовцем в УГА та Армії УНР. Був арештований у 1933 році за звинуваченням у спробі відновити незалежність України. Відбуваючи покарання у Карлазі, звернувся до Йосипа Сталіна за помилуванням, після чого був розстріляний.

У його спадку є громадянська лірика, яка торкається чутливих для українців тем війни і Голодомору. Автор не відвертається від випробувань, проте налаштований оптимістично, у таких віршах присутній образ наступних поколінь, яким пощастить більше, вони матимуть краще майбутнє.

Василь Атаманюк пише надзвичайно сміливу інтимну лірику. У його віршах відсутні платонічні почуття, натомість багато відверто еротичних мотивів. Варто памʼятати, що після революції лунали заклики до вільної любові і пропозиції зруйнувати сімʼю як основу суспільства, тому подібні вірші не були у часи Василя Атаманюка чимось унікальним.

Його вірші сповнені метафор, звернень, повторів, протиставлень і порівнянь.