Василь Барка – Біла ікона: Вірш

Славний, мов гілками в скелях склався —
бігши, океан горючий:
де рай-цвіт кіоту, неба ласка;
до Мадонни кличуть учні.
А долоні в дві зірниці сходять;
мирно ластівки нап’ються.
Клонить місяць, ключаний колодязь —
повен збірик, ніби люстра.
Звід розвидниться життя вінчати;
і над празник шестикрилий —
лілія лілей з небес причасних:
Богоматір — зір прихилить.
Вік молитви про кайданні душі
від її сльози промисливсь.
І сузір’я всіх кадил найдужчих
звістять про блаженну милість.
Ниви моря; з ними схід просторить
білоцвіт розп’ятих тернів.
Від лампадок неба вкруг корони —
їй весніє день безсмертний.