Серед незгод: полонить повів кружний
вже і тополю, як старчоту.
Обвиднюється всесвіт! криник тужить,
чи помиритись рідні схочуть?
Аж до вікна грядки припали зривні —
росою іскру перебрати…
чи самоцвітик знайдеться з травини
значити зміну: в семибарві?
Ідуть сусідні нам і ходом хресним —
жита (як прихожани милі).
Твоя зворушеність, вінець берези;
а хвилі білий мак настигли.
Вселенська тінь відмариться в затони,
коли вже розсвіт над ясмин —
розп’яття сонця з полум’я підносить,
відкривши небо: храм страсний.
