Легкозелена дужка і вгорі
чотири чашечки в росинах…
Розквітли повно! їм в огні згорніть —
нитки свічні, то не розсиплять.
А далі, невиданно в світнім місці,
жаринка жевріє опівдні.
Леліє з стрілами поломениста,
як мерехтіння — ледве видно.
Як іскор курява через безодню,
що значення з’являє судне…
що — символи чуття прийдешні вводить,
здобуті в запашній посуді.
Навколо порадіє небо тайне,
прообраз крови’дарувавши;
в пелюсти пурпурові — кружма стане
і скрикне! щастя в очах ваших.
