Мені — світильничок: немов при стелі,
в печері скарбности, святинко!
З початків кликнуло любити: зельне
й золотосердне; зве недзвінко.
Немов при ноті, як відносить, жовта,
над ніччю — зірка, ще гарніше.
Окрасні відспівинки в відворотах —
зав’ються: радість нам сколише.
Освятно виткана від духів дзвінка,
в таємній чистоті, про нас —
з надсвіття мріючи, неперемінна:
твій шестиогничок прийнявсь.
Відвертістю блаженною й чарує,
де, з світла станувши, мов сниться…
над час! — первоцвітку, мов сонце друге
розпалено тобі в зіницях.
