Вечір: мов ікони жар відкритий —
скелями живого блиску.
Всі в розхіддя! чи й кузнечні ріки
спалять суєту землисту?
Так блаженного на площі церква —
так проти завій негорда:
в обсвіті возвістями вбереться;
мов зірок огненна згода.
Зберегли тебе в несніжній шатрі,
як склепіння сплесків добрих, —
шестикрильні птиці світла старші;
їхній зіркокруг приходить.
Приклонімося в молитву боржну! —
о моя жона: не буде
воплів горя — прощені любов’ю,
станемо на море судне.
