Василь Барка – Найвища битва: Вірш

Зібрано грядами кручі красні —
в табори наметів збройних.
Щит начальника горить при царстві,
до стежок над смертю зводить.
Чи анахорет повстав передній
відтіснити прапор звіра;
Чи з окопів: «братці, ви піддержіть —
я йду перший!» то повірять.
Правда — в того, хто життя до скону
з кров’ю серця їй посвятить:
хресній, добрій! не міня нікому
на скарбниці стану всякі.
Вклонимося в ноги, біля Лаври,
старцям: їх духовні діти…
ланцюги гріха над смертю рвали,
праведники — всіх привчити.
І від корогви знамення взначить:
смерть відбути в гробі ночі;
і воскреснути від частки в чаші,
бо огонь, як кров, приносить.