Книга згір’я — в круках, як чернетка;
і доріжка: нам на сповідь.
Крізь дощів’я вслід воскреслий череп
світлить воскові тополі.
Кущиків стобарвні сни зворушать,
біль кровинок! — трави вчасні.
Стану: мов, до сліз, дитяча зустріч,
молитовністю при чаші.
Східній кленик; черлість подорожня;
в тінь єпітрахіль сплеснеься.
Тиша (до ридання поря, шкода) —
тут когось нема в оселях.
Мовою німою гори в розмах —
синь; орел від крівлі скрилить.
Дальня, мов дихання — найдорожча,
ти одна, мій мирт примирний.
