Василь Барка – Остання переміна: Вірш

Знак преображения! рута кожна —
прирідніє в квіт зіниці.
Всі білопелюстя в полі зложать
здогад світла: хоч найнижчі.
Знак преображения все поборе
в день Месії — в день без смерти.
Божістю з гори Фавор, крізь горе,
невбієнний храм потвердив.
Знак преображения все завінчить,—
небо створюється вдруге;
вже — Єрусалим життя довічний
хліб нетлінности дарує.
Скоро сходячи з висот просторить —
пламенний бальзам на землі.
Молитовно глянуть при надмор’ї
хати в ранах безіменні.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Барка – Остання переміна":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Барка – Остання переміна: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.