На покаяння, серед смерти, парус
посвічено при щоглі серпня.
Всі — до човнів життя: в нещасті прагнуть,
де резеда вітрів небесна.
І кожне серце побажає звістки,
що — світла: як дверми часовня.
Обпінить океан окрилля звідси,
де в острова поріг знайшовся…
та в соняшника жеврить сто сльозинок;
та ластівкам на схід звернутись.
Жасминик радости до райдуг близько,
хоч кораблі на дні — як труни.
Та при джерелах світляних береза,
відстраждуючи, біль розвіє.
Прокличе сурма! і, душе, зберешся
на воскресіння моря вірне.
