Береза: хусткою сіяння — гарно
тобі до сходу серги мила…
Як ще ріллею не темнила, хмаро! —
красніші, ніж проквітле зілля.
А руки — горлиця та лебедина
збілили, плюскавши з криниці.
Конвалія і роси спорядила
світлисті: в радості вронитись.
Прозорі хвилі смарагдовість горне,
миліші, ніж від снів,— проз ніжки.
І спогаду твого знання повторне
ясмин схиля до бджілок ближніх.
А бризки — холод на тепло трепеття,
з високого припливу кинуть.
У лузі блискавка з дощем креснеться —
знайти зозулину калину.
