Відкіль: мов кондорами князювала
спокуса, зверх новин припливна?
Мов — цвинтарна, докинувшись, навала
промовила з морського лиха.
А нетерпляча думка в дожиданні:
до правди, що найближча церкві…
Де в ранах — світлення хреста всевладні
позвати: крізь відчай простерлись.
Та в літургійний зріст при грізнім горі
світліє втішення недільне.
І морю згірклому про зміст говорить,
і чайці, що віддаленіє.
Одвічне чудо, видністю найвище,
в біді знаходить кожен човен.
Святе терпіння — нам серця збудивши,
на білій течії відновить.
