Повний кругозвід; найбільші — в парус:
лебеді, що небо п’ють.
День замислюється! вії прагнуть
світлоту нести свою.
Сторожко нести в блакить блаженних,
над обрив орлів, над прірви.
А слідами: мов пилок, рожевість —
міниться, в півтон помрівши.
Лебеді — на схід! моя надія —
корогвою віє в двері…
світить: як на скатерті недільна
білість хліба й свічка щедрих.
Самота; листок на схід скривавивсь,
чи порив його спинити?
Вірю: вік в апостольському праві
дав вінець — від сонця мирність.
- Наступний вірш → Василь Барка – Старість берега
- Попередній вірш → Василь Барка – Світильник гір
(Оцінок ще немає)