Чи діядемні сосонки, при скелях,
відзеленяться в плесі бліднім?
Але: що глибше, ніж сльоза воскресла
від серця! — в погляді розділим.
Крізь синє чарівництво виду відсвіт
твого, над сплесками зворушить.
Що таємниця літня — поріднитись
віщує вся в приплив до суші.
Крізь тишину і понад жнив’я страдне,
із уст гірких ласкав’я шле.
Погляньмо! слово світла виростає,
як вишите як запашне.
Від нього шестикрильник на безмежні,
на загадки — блакить відчинить.
І стигне м’ятне полум’я до стежки:
життя, твій подарунок чистий!
