Серпик звиснув! серпик найніжніший;
вкруг — мов вії немовляти.
Звиснув серпик.мовою пшениці
до волошок проливатись…
З ними крівля стала, мов гранітна,
крівля мшиста на гробниці.
Хоч і, відгади ланів, ленійте! —
стала: горем відгремиться.
Скоро попросилися з рясноти,
грядкової — рути любі:
жевріти! мов ляля в церкві вносить,
близько до пірця голубки.
Гонять горові багатства в черзі,—
моря прозелень прозора.
Чи розмечуться в обрив, де вчерствів,
трунний! — і вали розорять?
