З грозовинности, від нетрів сильних,
проз колібрі з олтарів:
голосний! на скелянисті схили —
струмовизник пролетів.
Через пропасті та перекати,
мимо скрушених соснин,
де орелля припада скликати:
хто з дрімотности звільнивсь?
Поміж камнеспади з бурелому,
дужчаючи в кров громів…
на небрамний океан додому:
шаблик місяця повів.
Квіт споріднено в стежині стати,
позбира престольна добрість;
як до перемог села з хрестами
Відновитися сподобить.
