Багряні дні… Крізь запах тління,
Крізь неба мертву синь
П’ють жадібно злоте проміння
Зажурені ліси.
Пустив по вітру хтось червінці
І пасма срібляні…
Кому ж то саван осінь витче
В багряні дні?..
Вже хтось у тузі рвав волосся,
І місяць – колесом.
Прийшла й сказала кленам осінь:
«Несу
не сум,
а сон…»
- Наступний вірш → Василь Басок – В пущі
- Попередній вірш → Василь Басок – Дріма земля
(Оцінок ще немає)