«Купало» сплів весні вінок
З ромашок, звіробою,
Пустив на зоряний ставок —
За тихою водою.
«Гадай, коханая весна,
Чи любить тебе літо?»
Й подавсь за мріями у снах,
Кудись в шумливе жито.
Шелесь русалка в осоці
(В очах її агати),
Пливе на дно з вінком в руці;
Вінок став потопати.
І плач, і сум… і плач, і сум
З очей весни туманом,
А вітер хмарами косу
Розпатлав над житами.
Пішла і зникла десь з плачем
Акордом суму в просинь…
І сльози капали дощем
На скошені покоси.
