На заході хтось день дорізав —
кривавим гнівом
небо зайнялося.
Десь мерзлим шляхом
ланцюги
залізні
волочить грудень —
закувати осінь.
Над чорним гаєм
гайвороння
кружляє з криком:
«Каррр! – Каррр!..»
І хтось в лице
метає стріли
з димчасто-яхонтових хмар…
Розносить вітер
з диким свистом
дубове листя по ріллі.
І тушить грудень жовті свічки
над трупом чорної землі.
- Наступний вірш → Василь Басок – Вітер з півдня
- Попередній вірш → Василь Басок – В пущі
(Оцінок ще немає)