Василь Бобинський – Із поеми “Смерть Франка”: Вірш

Гадюкою звиваєтья дорога…
Куди, куди біжить дорога ця?
Каміння, глід, жар, згага і знемога…
Немає їй ні краю, ні кінця…

Усі квітки жорстокий хтось роздавив,
З крилець надій райдужний пил обртяс…
…Дрогобич, Львів, Самбір і Станіславів,
Залізний кінь, жандарм, багнет, шупас.

Жахливе сам-на-сам в бруднім готелі,
Вмирання з голоду три довгі дні,
І – крик конаючого на пустелі –
Апокаліпса-візія: на дні.

Голодний жар, беззуба змора смерті,
І… сон в жару… чи й справді вірний друг?
…А там – чи може хлопський син умерти,
Де стигне сад і терко пахне луг?

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Бобинський – Із поеми “Смерть Франка”":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Бобинський – Із поеми “Смерть Франка”: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.