Ти не будеш знати, ти не будеш знати,
ти не будеш чути, як він надійшов.
Порваний подолок, пований, пом’ятий,
на подолку, мамо, на подолку кров.
Навшпиньках, як злодій, навшпиньках приступить –
тільки тихо зойкнеш, а уста – як цвіт.
Ой коханий злодій, золотенький чупер,
М’ятою і медом пахнутиме піт.
Ти не будеш знати, ти не будеш знати,
ти не будеш чути, як він надійшов.
Порваний подолок, порваний, пом’ятий,
на подолку, мамо, на подолку кров.
Полум’ям-промінням щастя тьму розітне,
золотистий чупер спалить небеса.
З-поміж вій велике, зоряне, блакитне –
щастю в вічі щастя, перлами роса.
