Вірші класиків > Василь Чумак: Вірші > Василь Чумак – Стільки щастя, що боюся

Василь Чумак – Стільки щастя, що боюся: Вірш

Стільки щастя, що боюся. Залоскоче, як русалка.
Шовковинками проміння перев’яже, обів’є.
Заполонить. Зацілує ніжно-ніжно, палко-палко.
Всю жагу — зоревий трунок, п’яний трунок — ізоп’є.
Тільки мент. Обламок менту — блискавично-перебіжний.
І не буде — і шукати мов заказано мені.
Хочу знову. Хай полонить. Хай цілує палко-ніжно.
…Усміхається проміння срібним жалем на вікні.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Василь Чумак
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Чумак – Стільки щастя, що боюся":

Читати схожі вірші:

  1. Леонід Талалай – Вже стільки літ, і стільки зим
  2. Василь Симоненко – Стільки в тебе очей
  3. Василь Чумак – Березневий каламут
  4. Василь Чумак – Я порву ті вінки
  5. Василь Стус – Щоб я не знеміг од щастя
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Василь Чумак – Стільки щастя, що боюся: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.