Первовесни блакить
співа мені, дзвенить.
І кладочку гойда
розкована вода.
Немов тремтюча нитонька
синиччин голосок.
І зошити, і читанка
забуті на часок.
І де я не пройду —
в леваді чи в саду,—
зворушує мене усе,
що весняне.
В калюжі — сонця полиски.
Одлинула зима.
У гай по сон і проліски
подамся я сама.
