Промайнула темна нічка,
Зорі зсипала за тин…
І Ганнуся-степовичка
Поспішає до машин.
А з машинами — на поле:
До комбайна, до пшениць,
Де видзвонюють навколо
Голоси веселих птиць.
Де вода така солодка
У холоднім джерелі.
Де і колос, і волотка
Пахнуть соками землі.
І Ганнуся: — Здрастуй, чебрик!
Гарно вмієш ти цвісти. —
Зачерпне води у цебрик —
Татусеві віднести.
Хоч вона ще невеличка,
Та, мов ластівка, прудка, —
Загоріла степовичка,
Комбайнерова дочка.
