Поза тином, поза хатою
білі сіються сніжки…
Буде хата волохатою,
буде тин — самі ріжки.
Бо мете ще й кучугуриться,
білі вихори здійма.
Та ніхто із нас не журиться.
Здрастуй, зимонько-зима!
Наче пісні голосистої,
що злітає над саньми,
ждали ми зими врочистої,
срібнобрової зими.
