Ударом зрушив комунар
Бетонно-світові підпори.
І над розвіяністю хмар —
Червоні зорі…
Зорі.
Промерзло згадує Париж
Про дні кривавого терору.
Гільйотини гострий ніж —
В тумані близько…
Скоро… Скоро…
О нестерпимо гострий зір!
О меч мадонни комунара…
Конає в корчах всесвіт-вир
В чеканні блискавки-удара.
Гуркоче грім: весняний день,
День перший юно-сонця травня.
З долин, з узлісь — бурун пісень,
Розливно кров збудилась давня.
Криваві квіти — прапори,
Червоно-бунтівливе море.
А угорі —
Червоні зорі.
Зорі.
