Ні про хлопчиська, що мерзне на вулиці,
Ні про безхатнього голодного пса,
Ні про любов, що розлукою журиться,
Не буду! Не можу писать!
Там десь на нивах Волині, в Галичині
Нищить життя кулемет,—
А ми, до всього байдужі і звичні,
Проглядаєм рядочки газет…
Вдумайтесь! Скільки то юних, хороших
У вогких окопах кона
Для того, щоб комусь були гроші…
Щоб не «безславно» скінчилась війна.
- Наступний вірш → Василь Еллан-Блакитний – Не розкажу я дум своїх
- Попередній вірш → Василь Еллан-Блакитний – Осінь
(Оцінок ще немає)