Ще в жилах бурхають вогні,
А серце журно вже шепоче:
«Минають дні… Минають дні…»
Життя — веселка навесні,
Горять завзяттям гордим очі,
Весь світ всміхається мені…
«Минають дні… Минають ночі…»
Усе дозволено! Все можна!
А десь на дні у глибині
Хтось тужить-журиться тривожно:
«Минають дні… Минають дні…»
- Наступний вірш → Василь Еллан-Блакитний – Червоні плями листу осіннього
- Попередній вірш → Василь Еллан-Блакитний – Юний лад
(Оцінок ще немає)