Тупого болю не заглушиш
Розпачливим криком вночі.
Мовчи!
Не руш!..
Слизькими обценьками будні
Здавили горлянку червоного свята.
Проклята
Камінна непробудність…
І треба крові… Крові,
Щоб спалахнула пристрасно-п’яно…
Щоб прапор шовковий
Розіллявся вогняно…
І солоно-червона
Бризне тоненьким струмком
І жадібним язиком
Обів’є світові бастіони…
А там — пекучий цемент
святкових буднів,
Всесвіт защемлять тільки травні
без груднів.
- Наступний вірш → Василь Еллан-Блакитний – Сумирним
- Попередній вірш → Василь Еллан-Блакитний – Червоні плями листу осіннього
(Оцінок ще немає)