Замовкли дзвони невгомонні
В чеканні чуда. З-під колони
Жерці шепочуть: «Не диши».
А я до ніг святих Мадонни
Припав з благанням: «Согріши!..»
Ха-ха, мовчиш? Ха-ха, не вартий?
Прощай, іду… Пройшовши гарти,
Я повернусь (чекай) для втіх.
І дзвони загули на варті.
«Ой, гріх… Ой, тяжкий гріх!»
- Наступний вірш → Василь Еллан-Блакитний – Десь грають хвилі у танку
- Попередній вірш → Василь Еллан-Блакитний – Книжка життя
(Оцінок ще немає)