Пітьма безпам’ятства, чума…
Землею стане прах.
Нас поховали недарма
у чистих сорочках.
І хто ми є, і хто є ми…
Одне хоч знаєш – де,
багаттям вихоплений з тьми,
вогнем, що в землю йде.
- Наступний вірш → Іван Крилов – Чиж і Голуб
- Попередній вірш → Василь Герасим’юк – Анна
(Оцінок ще немає)