Прокажені, брате. Колокільця
знов озвались…
Застеляй столи.
На тобі нема живого місця.
Застеляй столи — ми вже прийшли.
І тебе ніхто не буде чути,
і себе не буде,
бо в один
келих ми насипали отрути.
Вибирай.
Хто добрий на почин?
Ти шепочеш: “Господа побіймось…”
Та береш найпершим
і — до дна.
Не боїшся тільки ти, бо з трійлом
ти і тільки ти запраг вина.
В пеклі будем за такі забави.
Хтось ватагу нашу
там збере.
Хтось один це заслужив по праву.
Хтось один за мить одну умре.
…Прокажені, брате. Ти — не вірив.
З нас один за тебе вмер в ту мить.
Ти заплющив очі. Йдеш до прірви.
Підійдеш,
а там — дзвінок дзвенить.
