Все-таки непросто
зрубати
високу і горду смереку.
То тільки так здається,
бо легко її обняти.
То вже й тобі так здається,
Але все це не так!
Обхопи
високу і горду свою смереку,
і якщо вже так вийшло,
що вона має впасти,
зроби це сам.
Нікого не підпускай до неї,
бо ти все-таки знаєш,
як непросто зрубати смереку,
точніше, спустити її на землю,
бо знає один Бог,
куди полетить
невміло зрізане дерево,
спершу страшно потанцювавши
на власному пні,
на своєму корінні.
І дай Боже,
щоб воно нікого не вбило.
Отож
пригадай,
як рубають у горах смереку,
наперед вибравши місце,
куди вона має впасти.
Отож
для початку вибери
смужку затерплої землі
і з того боку
зроби надріз і підрубай — на явір.
А з другого —
з боку провалля,
над яким вона стоїть,
починай різати.
Не бійся,
тільки не ріж до кінця,
бо тоді не минути смертельного танцю.
Чуєш?
Трішки живого залиш
і нахили її на явір.
Потихеньку нахиляй,
можеш помогти собі сокирою.
Не бійся, вона впаде.
Так як годиться.
От і все.
Тільки прошу:
зроби це сам.
