Василь Герасим’юк – Хтось грає за лісом на скрипці: Вірш

Іванові Остафійчуку

Хтось грає за лісом на скрипці. Спасіте його.
Чи скрипку з-за шраліса чути?
Та швидше з могили.
То вічний був ліс.
В тому лісі потоки шуміли.
Вони відійшли в свою землю до роду свого.
Ми всі з того лісу. Нас тяжко шукав сатана.
Ми вийшли з потоків і впали з потоками
в праліс.
Вони не дали нам піднятись,
там риба кусалась,
а в плесах, у курбалах Бог визирав —
як з вікна.
Ви чуєте скрипку. Уперше з-за праліса чуть.
Лякає та музика тиха при лісі німому.
Він вибавив нас.
В наших жилах шумить його лють.
Та скрипку вже чути. Заграла. Бере по одному.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Герасим’юк – Хтось грає за лісом на скрипці":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Герасим’юк – Хтось грає за лісом на скрипці: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.