Коли з’явилась лая псів
і забрехала,
між ними ти своє посів.
Душа сховала
свої обгризені часи
в старі бесаги,
а що залишилось – на пси!
На злі ватаги!
Трепети сивої сини
зазнали скрути…
Неначе іншої ціни
не може бути…
- Наступний вірш → Василь Герасим’юк – Йде сніг
- Попередній вірш → Василь Герасим’юк – Коли моя мати заходить до церкви
(Оцінок ще немає)