Василь Герасим’юк – Посипав з хвої світлий пил: Вірш

Посипав з хвої світлий пил.
А зір — замало.
І ріща із останніх сил
мені палало.

Я миттю переплив ріку
і пісню млосну.
А ти сто літ, як в сардаку
пішла на Босну.

З тобою мати і брати,
й вуйки з вуйнами.
А світлий пил із темноти
завис над нами.

Під сардаками — киптарі
і груди, й тиша…
Лиш на зарінку угорі
палає ріща.

І засипає світлий пил
цю твердь по сволок.
Ти йдеш по нім
з останніх сил.

І грає волох.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Герасим’юк – Посипав з хвої світлий пил":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Герасим’юк – Посипав з хвої світлий пил: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.