В тонких і темних
молодості жбанах
ти переблиснеш,
іскрами креснеш!
Провітриш душі
стомлених і п’яних
і сорочки криваві
розірвеш.
Проходиш ти,
мов Золота Орда!
Підкошених
велить ховати звичай.
І далі жить –
як праведникам личить
напередодні
божого суда.
- Наступний вірш → Василь Герасим’юк – Бурелім на провідну неділю 1989-го
- Попередній вірш → Василь Герасим’юк – В якім одінні ти зійшла на кручу
(Оцінок ще немає)