Я терпів свою душу. Страх. Бруд.
Прошепочу: “Це як над убогою
поглумитись. На божий суд
не йди своєю дорогою”.
- Наступний вірш → Василь Герасим’юк – Я промчався тунелем тих літ
- Попередній вірш → Василь Герасим’юк – Якщо колгосп імені Лесі Українки
Я терпів свою душу. Страх. Бруд.
Прошепочу: “Це як над убогою
поглумитись. На божий суд
не йди своєю дорогою”.