Я в тебе запитав
дорогу до зірок.
Я не картав себе
за цей небесний порух.
Бо скоро буде мла,
бо скоро буде змрок.
А потім буде ніч,
а потім буде морок.
Ти надійшла мені.
Настала ти мені
на весь мій білий світ,
на темний мегаполіс,
щоб я промчав цю ніч,
як месник на коні, –
на голос твій, на зойк,
на голос твій,
на голос.
- Наступний вірш → Василь Герасим’юк – Щороку
- Попередній вірш → Василь Герасим’юк – Я вівці чорні й білі розгубив
(Оцінок ще немає)