Я знову не зберіг тебе, надіє.
Я знову перебив тобі крило.
Тепер за тебе стати не посміє
душі моєї чорне ремесло.
Так треба: загубити і забути.
Нехай це данина,
остання дань,
хай сива пустка відшепоче груди
у древнім ритуалі замовлянь.
Нехай та світла безвість українна,
де ти живеш,
від втечі палахка,
тобі замовить на стежки,
а сину
замовить на талан провідника.
