Тебе ранками відра будять,
що бряжчать біля колодязів.
Тебе ранками півень будить
на подвір’ї на одній нозі.
Тебе ранками будять гарби,
що риплять, немов журавлі.
Ти виходиш прозора й гарна,
виростаєш травинкою з-під землі.
І співають, мов клавіші білі,
під ногами сходи в росі.
Чистим люстерком нерозбитим
сяєш ти у моїй душі.
