Це я — мандрівний кобзар —
іду битим шляхом
і помічаю при дорозі гніздо,
де повно пташиних яєчок.
Коли нахиляюся нижче, бачу:
гніздо викладене круглими камінцями.
“Дай мені отого самоцвіта —
він нагадує мені рідну Полтавщину”.
Камінці самі собою розкотилися,
і пташка розгублена на самому дні
камінцем застигла.
“Поставмо свічечку отут при дорозі!”.
- Наступний вірш → Василь Голобородько – Самовбивці
- Попередній вірш → Василь Голобородько – Що читати
(Оцінок ще немає)