Співаймо пісні про кохання,
щоб не вмерло слово “Дунай”,
гуляймо весілля своїм дітям,
щоб не вмерло слово “коровай”,
розповідаймо казки своїм онукам,
щоб не вмерло слово “Змій” —
наповнюймо
цей холодний всесвіт
теплими словами нашої мови,
які народжуються разом із диханням.
Аналіз вірша “Теплі слова” Голобородька
Вірш написаний у 1995 році. Це вже був період Незалежності України, проте творчі люди гостро відчували пагубний вплив імперського минулого, який зокрема виявлявся у знеціненні української мови й українських традицій. Василь Голобородько, який народився й жив на Луганщині, бачив агресію російської культури особливо виразно. Він пише цикл поезій на підтримку української мови.
Головна ідея поезії – українська мова є одним з визначальних чинників української самобутності і саме вона допомагає зберегти національну ідентифікацію від поступового розмивання.
Ліричний герой дуже тонко сприймає всі нюанси мови і по’вязані з мовою особливості національного фольклору, традицій тощо.
Твір написаний верлібром – він ритмічний, проте рима відсутня майже скрізь, крім перехресного римування «Дунай – коровай».
У творі використані такі художні засоби:
- Епітети – «теплі», «холодний»;
- Повтори – «щоб не вмерло слово», «своїм»;
- Метафора – «щоб не вмерло слово», «теплі слова», «наповнюймо цей всесвіт», «народжуються разом із диханням»;
- Гіпербола – «наповнюймо цей всесвіт»;
- Протиставлення – теплі слова протиставляються холодному всесвіту.
Автор використовує символи, які демонструють повноту людського буття. У творі присутні не тільки символи добра і радості, але й уособлення зла.
Дунай – річка, яка символізує Україну, символізує перепони для закоханих, розлуки, у той же час, як і будь-яка річка, він символізує насамперед плин життя.
Коровай – хліб. Він у даному випадку є символом і весілля, створення нової сім᾿ї, і добробуту загалом. Круглий коровай уособлює круговорот життя, взаємопов᾿язаність матеріального й духовного, прагматичності і почуттів.
Змій – казковий персонаж. Він для українців не є однозначним уособленням зла, навіть коли до нього приходить хтось з богатирів, він не прагне одразу їх убивати, спочатку пропонує помиритися. Одночасно це є символом агресії, певної хитрості, дива.
Цікаво, що ліричний герой звертається у вірші фактично до різних верств населення. Перші три дворядкові строфи присвячені різним віковим категоріям населення. У першій строфі очевидне звернення до молоді, адже саме для неї кохання є найбільш актуальним. Друга строфа – звернення до людей, які одружують своїх дітей. Це вік 40-40+ років. Автор закликає передавати традиції наступним поколінням. Нарешті, третя строфа є зверненням до бабусь, дідусів і їх онуків з закликом цінувати казку, що передає всю глибину мудрості наших предків.
