Я уплетений весь до нитки
у зелене волосся дощу,
уплетена дорога, що веде до батьківської хати,
уплетена хата, що видніється на горі, як
зелений птах,
уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою,
уплетена річка, наче блакитна стрічка в
дівочу косу,
уплетена череда корів, що спочивають на
тирлі.
А хмара плете і плете
зелене волосся дощу, холодне волосся дощу.
Але усім тепло,
усі знають: дощ перестане,
і хто напасеться, хто набігається,
хто нахитається,
хто насидиться на горі,
хто належиться,
а хто прийде додому
у хату, наповнену теплом, як гніздо.
Аналіз вірша “З дитинства: дощ” Голобородька
Вірш написаний у 1963 році, коли поету виповнилося лише 18 років. Твір належить до пейзажної лірики, проте через пейзаж показує громадянську позицію автора.
Головна ідея вірша ‒ уславлення величі природи у всіх її проявах, демонстрація радості, яку викликає навіть звичайний дощ. Вторинна ідея ‒ звʼязок людини й рідної землі є міцним і нерушимим, а стихія і незручності цей звʼязок лише поглиблюють, посилюють, оновлюють.
Ліричним героєм є сільський хлопчик чи молодик, який перебуває під теплою літньою зливою. І злива, яка у міського жителя може викликати змішані відчуття, сільського хлопчика тішить, адже дощ є одним з найважливіших факторі доброго врожаю, а значить ‒ достатку.
Твір написаний верлібром. Довжина рядків може відрізнятися, ритміка білого вірша рвана. Це робить опис дощу більш виразним ‒ він то припускає, то припиняється.
У вірші використані такі художні засоби:
- Епітети ‒ «зелений», «холодне», «блакитна», «притихле», «дівоча»;
- Повтори ‒ «уплетена/уплетене», «плете», «хто», «волосся дощу», «усім/усі»;
- Порівняння ‒ «як зелений птах», «як гніздо», «наче блакитна стрічка»;
- Протиставлення ‒ «холодне волосся дощу», проте всім «тепло»;
- Метафора ‒ «волосся дощу»;
- Персоніфікація ‒ «хмара плете»;
- Алітерація ‒ у фразі «волосся дощу» повторюються свистячі й шиплячі, що допомагає передати атмосферу щедрої і рясної зливи.
У вірші присутня глибока символіка:
- Нитка, плетіння ‒ звʼязок;
- Гніздо ‒ місце збору для всієї родини;
- Річка ‒ плин часу;
- Дорога ‒ життя як рух;
- Корови ‒ добробут, спокій;
- Гора ‒ складний підйом. Батьківський дім на горі ‒ місце, куди зараз потрапити непросто, а з роками буде ще важче;
- Птах ‒ політ, можливість зникнути у будь-яку мить. Настане день ‒ і хлопчик прийде до гори, а рідної хати, рідного гнізда на вершині вже не буде;
- Дощ ‒ оновлення.
Твір сповнений зоровими образами, які підкреслені епітетами на позначення кольорів, та тактильними ‒ холод, тепло, волога.
Ліричний герой перебуває у повній гармонії. Він вдома. Природа його радує і тішить, він бачить красу у всьому ‒ у воді, у деревах, у коровах. Він усвідомлює значення дощу, усвідомлює, що дощ почнеться і закінчиться. Він розуміє необхідність оновлення. Автор показує, що у кожного, чий образ присутній в поезії, свій сенс життя ‒ «хто набігається, хто нахитається…» ‒ і що це нормально, якщо той сенс нікому не шкодить і робить всіх щасливими.
