Чія та могила, там на бережечку,
Хто там спочиває під дерньом зеленим,
Хто там спить сном вічним, від своих далеко,
Що йому там сниться, під хрестом вбаленим?
Ой йому там сниться старенькая мати,
Що жде свого сина, из бою до дому,
И його маленька, дівка молоденька,
Плетучи з барвінку вінок молодому.
Перероблена версія
Мій братіку, вітре, скажи ти мені,
Чия то могила лежить на ґруні?
І вітер до мене у лист шелестить:
“В могилі поляглий повстанець лежить,
Хоробрих гуцулів під прапором вів,
З Гуцульщини гнав він мадярських панів.”
Ой, вітре, мій друже — я знов говорив —
А хрест березовий чому ти звалив?
“Звалив я навмисно, сліди щоб затер,
Ніхто не згадає повстанця тепер,
І гріб у дев’яте травою поріс,
Та квітки одної ніхто не приніс!”…
1923/1952
